FacebookTwitterVKontakteПідписатися на RSS

/Files/images/vchitel/46229826_2043637732362947_4326446696155316224_n.jpg

Десять золотих правил виховання

Які батьки не мріють про те, щоб їхні чада зростали здоровими, щасливими, і звичайно, вдячними?

Та далеко не всі досягають заповітної мети.

Інакше давно зникла б горезвісна проблема батьків і дітей.

Як же правильно виховувати своїх нащадків?

Десять золотих правил виховання

1. Стимулюйте інтелект дитини

2.Формуйте у дитини самоповагу

3. Навчіть дитину спілкуватися

4. Стежте за тим, щоб дитина не перетворилася на «телемана»

5. Виховуйте відповідальність і порядність

6. Привчіть дитину пишатися своєю сім’єю, шанувати її традиції

7. Живіть у хорошому оточенні

8. Будьте вимогливими

9. Привчайте дитину до праці

10. Не робіть за дітей те, що вони цілком можуть зробити самі

Декларація родини

Ст. 1. Наша дитина і ми – як люди – маємо рівні права.

Ст. 2. Найкращий батько – не раб і не господар, а людина, яка має ті ж права, що й усі.

Ст. 3. Найкраще, що ми можемо дати дітям – це приклад того, що цілком нормально проявляти турботу про свої власні почуття, потреби й уявлення і бути щасливими.

Ст. 4. У сім ї повинен бути куточок чи кімната, де кожен член сім ї може бути чи побути сам із собою, чи з Космосом, чи з Богом – зняти нервове збудження, настроїти мозок на добрі справи.

Ст. 5. Сім я з повагою шанує історію свого роду як по лінії батька, так і по лінії матері.

Ст. 6. Діти повинні шанувати старших, звертаючись до них на Ви: дід-баба, батько-мама, бо вони мають більший досвід, більше знань, знають, як жити в злагоді з Природою, як вижити.

Ст. 7. Якщо дитина погано вихована, то вина в першу чергу лягає на батьків.

Ст. 8. Батьки для дітей – моральний приклад поведінки і взірець у житті.

Ст. 9. Учителів потрібно поважати й любити не менш, ніж батьків.

Як допомогти дитині не просто виконати сьогоднішнє домашнє завдання

Як допомогти дитині не просто виконати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги? Комусь із дітей вистачить тиждень-другий, комусь — декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.

Перший етап. Ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з'ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.

Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть із нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.

Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує всі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу у тому, аби дитина переконалася, що вона вже дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.

Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу в тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи.

Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу й емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався...»)? На надолужування упущеного ночами перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?

Кiлькiсть переглядiв: 570

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.